У останній час помітно посилився інтерес до прогнозування стану і надійності технічних систем. Це цілком закономірно, тому що незмірно зросли масштаби виробництва, складність технічних систем, відповідальність виконуваних тими функцій і, як наслідок, вимоги до їхньої надійності. Необхідність прогнозу (тобто як однієї з задач діагностики) гостро відчувається практично на всіх етапах керування надійністю: на етапі проектування, при проведенні іспитів (прискорених або ресурсних), при рішенні задач діагностичного забезпечення і планування експлуатації технічних пристроїв і систем.